Сімейне насильство

Сімейне насильство, насильство в сім'ї — використання фізичної, матеріальної, інтелектуальної (як у батьків над дітьми, як у чоловіка над дружиною), емоційної переваги проти інших членів сім'ї дляпоневолення людини.

Законодавче визначення насильства у сім'ї

          Закон України «Про попередження насильства всім'ї» від 2001 року даєтакевизначення:

Насильство в сім'ї — будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.

         В цьому ж законі визначаються форми такого насильства:

фізичне насильство в сім'ї — умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності;

сексуальне насильство в сім'ї — протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини, яка є членом цієї сім'ї;

психологічне насильство в сім'ї — насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та можез авдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;

економічне насильство в сім'ї — умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

 

В Законі також визначено, що жертва насильства в сім'ї — член сім'ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім'ї.

 

Насильство над дітьми

Насильство над дитиною — цедії, щоп риносять шкоду дитині з боку людей, на яких покладено догляд та опіку над ним. До нього відноситься фізичне насильство, занедбаність й нехтування потребами дитини.

       Як правило більшість батьків, яких жорстоко карали в дитинстві, самі карають своїх дітей. Не кожен із батьків розуміє,що покарання це психологічна травма. Батьки часто можуть завдати дитині психологічної травми без злого умислу яка може створити проблеми в дорослому житті.

Фізичне, емоційне та психологічнівидинасильствабатьків над дітьми у сукупностіпідсилюєдію кожного з них, зумовлюючивиникнення в дитинипевнихознак, щохарактеризуютьїїпереживання і поведінку. Науковідослідженняпоказують, щосімейненасильствоізрізноманітними факторами, негативно впливає на фізичнийрозвитокдитини, включаючизагальний стан здоров'я, координацію, силу, зір, слух дитини, їїздатністьнабуватизнання, необхідні для нормального життя. В таких дітей занижена самооцінка, вони вважають себе не вартимилюбові, виникаютьпроблеми у співробітництві з іншими та вміннявідрізняти добро від зла.

Якщоміждітьми та батьками немаєвзаємозв'язку, пануєпостійна атмосфера напруженостіміж самими батьками, то приводить до того, щодитинапрагнеякомогаменшеперебувативдома, втрачаєемоційний контакт з батьками, виходить з-підсоціального контролю дорослих. У таких дітейрозвиваютьсясоціально-психологічніякостіпотенційногоправопорушника. Значнакількістьконфліктів та форм соціальнонеадекватноїповедінки як дома, так і в школі, провокується самими дорослими. Підлітки, якістають жертвами фізичного та психічногонасильства в сім'ї — в школіпоповнюютькатегорію «важкихучнів».

Насильствовідбувається , коли дорослізаподіюютьбільабозавдаютьшкодидітям і підліткам. Цеможевідбуватисяабо шляхом фізичногонасильстваабояким-небудьіншим способом. Існуєчотиривидинасильства : фізичне ,емоційне , сексуальне, зневага потребами .

Всіформинасильства є неприпустимими і маютьшкідливийвплив на життя і здоров'ядітей

Чомудорослібуваютьжорстокі?

- Через стрес ;

- Втрати авторитету ;

- Грошовихтруднощів ;

- Втрати контролю і влади ;

- Пережитого насильства в дитинстві.

 

Запобіганнянасильству над дітьми

          Психологічне (емоційне) насильство є стриж­немусіхвидівнасильства і зневагистосовнодітей. Переважнабільшістьдослідниківвважають, щопсихологічніособливості жертв насильстваспри­чинені не стількифізичними травмами, скількина­сильством над особою.

     Психологічне (емоційне) насильствоможевиражатися як грубим поводженням з дитиною, так і нелюбов'ю, несхильністю до неї, якідемонструютьсярізними способами. Якщо батьки по­стійнопринижують, залякують та ображаютьдитину, брутальноповодяться з нею, створюють для неїстресовіситуації, якщо вони рідкобува­ютьзадоволенідитиною, насміхаються над нею, то з упевненістюможнаговорити про психоло­гічненасильство над дитиною. Такожемоційнимнасильствомвважаютьвідсутністьемоційного контакту батьків з дитиною, коли батьки не проявляютьсвоєїлюбові до дитини, не підбадьорю­ють і не

      Виокремлюютьп'ятьосновнихтипівруйнів­ноїповедінкизначущих для дитинидорослих, зо­кремабатьків, щозаважають здоровому розвиткудитини, порушуютьїївіру у себе, сприяютьпоявірізнихемоційних проблем і неадекватноїпове­дінки:

Ø     неприйняття;

Ø     погрози аботерор;

Ø     ігноруванняпсихологічних потреб дитини;

Ø     ізоляція;

Ø     розбещення.

      Відчуваючигнівпроти того, що з нею від­бувається, дитинастаєагресивноющодослаб­ших — дітейчитварин. Для дітей, щопережива­ютьфізичненасильство, характернінав'язливі думки, щоз'являютьсянібинізвідки, тому їмваж­козосередиться на гріабо на занятті, вони неу­важні, уникаютьспілкування з однолітками, від­стають у розвитку.

     Нехтуванняінтересами та потребами ди­тини — цевідсутністьналежногозабезпеченняосновних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, ви­хованні, освіті, медичнійдопомозі з боку батьківабоосіб, якіїхзамінюють, в силу об'єктивних причин (бідність, психічніхвороби, недосвідче­ність) і без таких.

     Звичайно ж, усім батькам добре відомезна­ченняповноцінногохарчування, належного догля­ду, наданнясвоєчасноїмедичноїдопомоги для нор­мальногозростання і розвиткудитини. А от про значенняемоційногоспілкування для розвиткудитини, особливо у перші роки життя, на жаль, знають не всі. Перший рікжиттядитина прово­дить з матір'ю, і порушенняматеринсько-дитячихстосунків у цейперіодзавдаєнепоправноїшкоди не лишепсихічному, а й фізичномурозвиткуди­тини. Нехтуванняемоційними потребами дитини, відсутністьдоброзичливого, ніжногоспілкування з дитиноюпід час догляду, відстороненнявід про­блем розвиткудитинитіснопов'язані з психоло­гічним (емоційним) насильством.

Усіформижорстокогоповодженняпов'язаніміж собою та негативно впливають на особистістьдитини.

     П'ятьшляхів до серцядитини

     Дотик— один ізнайважливішихпроявівлю­бові до дитини. Уперші роки життядитинінеоб­хідно, щобдорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілувалитощо. Тактильна лас­ка однакововажлива і дляхлопчиків, і для дівча­ток. Виражаючисвоюлюбов до дитиницьоговіку за допомогоюніжнихдотиків, голубіння, поцілун­ків, видомагаєтесябільшогоемоційноговідгуку, ніж словами «Я тебе люблю».

     Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємоїй за те, що вона зробила, чогодосягла сама. Проте не треба хвалитидитинунадто часто, аджетоді слова втратятьусю силу і сенс. Кожна похвала має бути обгрунтованою та щирою.

     Час, присвяченийспілкуванню з дити­ною, — це ваш подарунок для неї. Ви ніби гово­рите: «Типотрібнамені. Меніподобається бути з тобою». Інодідіти, для яких батьки не знаходятьдостатньо часу, самепоганимивчинкамипривер­тають до себе їхнюувагу: бути покаранимкраще, ніжбути забутим. Тож як биви небулизаклопо­тані, потрібноприділяти час не лишехатнім спра­вам, перегляду телепередач, іншимзадоволенням,

     Подарунок.Багатобатьківвикористовуютьподарунки, щоб «відкупитися» віддитини. Діти, якіодержуютьціподарунки, починаютьвважати, щолюбовможназамінитирізними речами.

     Слідпам'ятати, щонікількість, нікоштов­ністьподарунків не відображують силу почуття. Справжнійподарунокдаруютьщиро: не в обмін, а просто так.

     Допомога. Кожного дня дітизвертають­ся до нас з різнимизапитаннями, проханнями про допомогу. Завданнядорослих — почутиза­питання та відповісти на них, вчаснодопомогтидитині. Якщодорослідопомагаютьдитині і ро­блятьце з радістю, то душа дитининаповнюєтьсялюбов'ю. Якщо батьки буркотять і сварятьдити­ну, такадопомогаїї не радує.

На кожному етапірозвиткудитини ми по-різномувиражаємо свою любов до неї. Дужеваж­ливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серцядитини.